запле́чнік
Verbum
анлайнавы слоўнікзапле́чны Ruck-, Rücken-, Schúlter-
запле́чча
1. óberer Teil des Ménschenrückens;
2.
заплыва́цьI (куды
заплыва́ць далёка ў мо́ра weit ins Meer [in die See] hináusschwimmen*;
заплыва́ць за што
заплы́ў
заплы́ў на далёкую дыста́нцыю Lángstreckenschwimmen
заплы́ў на каро́ткую дыста́нцыю Kúrzstreckenschwimmen
заплю́шчваць, заплю́шчыць (die Áugen) schlíeßen* [zúmachen];
не заплю́шчваць вачэ́й kein Áuge zútun·*, nicht éinschlafen können*
заплява́ць bespúcken
запля́мліваць, запля́міць
1. beflécken
2.
запля́мліваць сваё імя́ séinen Námen beflécken [besúdeln];
запля́мліваць крывёю mit Blut beflécken
заплята́цца
1. geflóchten wérden;
2.:
у яго́ язы́к заплята́ецца
у яго́ но́гі заплята́юцца séine Béine gehórchen ihm nicht; er tórkelt
заплята́ць