усомни́ться сов. усумні́цца; (подвергнуть сомнению) узя́ць пад сумне́нне.
усоно́гие мн., сущ., зоол. вусано́гія, -гіх.
усо́пший уст.
1. прич. (умерший) паме́рлы;
2. сущ. (покойный) нябо́жчык, -ка м.
усо́хнуть сов. усо́хнуць.
успева́емость паспяхо́васць, -ці ж.;
успева́ть несов.
1. (укладываться во времени) паспява́ць; (к сроку, ко времени — ещё) трапля́ць у час;
2. уст. (делать успехи) рабі́ць по́спехі; (иметь успех) мець по́спех;
3. пед. паспява́ць;
успева́ющий
1. прич. які́ (што) паспява́е; які́ (што) ро́біць по́спехі; які́ (што) ма́е по́спех; см. успева́ть;
2. прил. паспява́ючы;
3. сущ. паспява́ючы, -чага м.
успе́ется сов., безл., разг. паспе́ецца.
успе́ние ср., церк.
1. (смерть) смерць, род. сме́рці ж.;
2. (церковный праздник) Прачы́стая, -тай ж.
успе́ть сов.
1. (уложиться во времени) паспе́ць; (к сроку, ко времени — ещё) тра́піць у час;
2. уст. (достигнуть успеха) дасягну́ць по́спеху; (сделать успехи) зрабі́ць по́спех; (иметь успех) мець по́спех.