müßig
1.
a
1) во́льны (ад працы), незаня́ты
2) пусты́, бяздзе́йны
2.
adv нічо́га не ро́бячы; бязмэ́тна
~ géhen* [sein] — гультаява́ць
Müßiggang
m -(e)s гульта́йства, бяздзе́йнасць
◊ ~ ist áller Láster Ánfang, ~ ist des Téufels Rúhebank — ≅ ляно́та і дурно́та – заўсёды бядо́та
Müßiggänger
m -s, - гульта́й, абібо́к
müßiggängerisch
a гульта́йскі, не заня́ты пра́цай, бяздзе́йны, гуля́шчы