удовлетворя́ть несов.
1. (желание, просьбу) задавальня́ць, задаво́льваць, здавальня́ць;
2. (обеспечивать) забяспе́чваць;
удовлетворя́ть провиа́нтским дово́льствием задавальня́ць правія́нцкім забеспячэ́ннем;
3. (соответствовать) задавальня́ць (што), задаво́льваць (што), адпавяда́ць (чаму);
удовлетворя́ть предъявля́емым тре́бованиям задавальня́ць паста́ўленыя патрабава́нні (адпавяда́ць паста́ўленым патрабавання́м);
4. (делать довольным) здаво́льваць;
удовлетворя́ться
1. здаво́львацца;
2. страд. задавальня́цца, задаво́львацца, здавальня́цца; забяспе́чвацца; см. удовлетворя́ть 1, 2.
удово́льствие ср.
1. здавальне́нне, -ння ср.; (удовлетворение) задавальне́нне, -ння ср.; (приятность) прые́мнасць, -ці ж.;
испы́тывать удово́льствие адчува́ць здавальне́нне (задавальне́нне, прые́мнасць);
с удово́льствием з задавальне́ннем;
2. (развлечение) заба́ва, -вы ж.; (утеха) уце́ха, -хі ж.;
ма́сса удово́льствий бе́зліч уце́х (заба́ў);
◊
жить в своё удово́льствие жыць як душа́ жада́е, жыць без клапо́т (без турбо́т);
удово́льствоваться сов. здаво́ліцца (чым, з чаго).
удо́д зоол. удо́д, -да м.;
удо́довые мн., сущ., зоол. удо́давыя, -вых;
удо́й с.-х. удо́й, род. удо́ю м.;
удо́йливость с.-х. удо́йлівасць, -ці ж.;
удо́йливый с.-х. удо́йлівы;