Verbum

праважа́ты м Begléiter m -s, -, Geléitsmann m -(e)s, -männer і -leute

правазна́ўства н Réchtswissenschaft f -, Jurisprudénz f -

права́йдар м камп Provider [-´vaĭ-] m -s, -

правакава́ць provozíeren [-vo-] vt;

правакава́ць сва́рку éinen Streit ánfangen*, éinen Streit vom Záun(e) bréchen*;

правакава́ць канфлі́кт éinen Konflíkt heráufbeschwören*

правака́тар м Provokateur [-vokɑ´tø:r] m -s, -e; Spítzel m -s, -, Lóckspitzel m (сышчык)

правакацы́йны provokatórisch [-vo-]; Spítzel-;

правакацы́йная дзе́йнасць Provokatión [-vo-] f -, -en; Spitzeléi f -, -en

правака́цыя ж Provokatión [-vo-] f -, -en; Provozíerung [-vo-] f -, -en;

правака́цыя вайны́ Kríegsprovokation [-vo-] f

права́л м

1. (падзенне) Éinsturz m -es, stürze; Dúrchriss m -es, -e; Bruch m -(e)s, Brüche (прарыў);

2. (яма) Éinsturzstelle f -, -n, Brúchstelle f; Loch n -(e)s, Löcher;

3. (няўдача) Mísserfolg m -(e)s, -e; Zusámmenbruch m; Fiásko n -s, -s; Réinfall m -(e)s, -fälle (разм); Dúrchfallen n -s, Níchtbestehen (на экзамене);

цярпе́ць права́л за права́лам Mísserfolg auf Mísserfolg erléiden*;

права́л па́мяці das Verságen des Gedächtnisses

правалі́цца, права́львацца

1. (абваліцца) eínstürzen vi (s); herúnterfallen* vi (s), stürzen vi (s) (упасці);

2. разм (не ўдавацца) misslíngen* vi (s), féhlschlagen* аддз vi (пра план); dúrchfallen* vi (s);

правалі́ на іспы́це im Exámen dúrchfallen*, durchs Exámen fállen*;

спра́ва правалі́лася die Sáche schéiterte; die Sáche ist (in sich) zusámmengebrochen;

3. разм (прапасці) verschwínden* vi (s);

◊ ён як скрозь зямлю́ правалі́ўся er war wie vom Érdboden verschwúnden [verschlúckt]

правалі́ць разм dúrchfallen lássen*, zu Fall bríngen*; schéitem lássen*; durchkréuzen vt (планы і г. д.); verdérben* vt (сапсаваць)