улива́ть несов., уст., прост. (заливать сплошь) уліва́ць, заліва́ць; см. ули́ть.
улизну́ть сов., разг. уцячы́; (вышмыгнуть) вы́шмыгнуць.
ули́ка ж. до́каз, -зу м.;
ко́свенные ули́ки уско́сныя до́казы;
прямы́е ули́ки я́ўныя до́казы.
ули́та ж., прост. и ули́тка ж.
1. зоол. смоўж, род. смаўжа́ м.; (слизень — ещё) сліма́к, -ка́ м.; (водяная) кукля́нка, -кі ж.;
2. анат. улі́тка, -кі ж.;
ули́тковый
1. зоол. смаўжо́вы; слімако́вы;
2. анат. улі́ткавы.
ули́точный
1. зоол. смаўжо́вы; слімако́вы;
2. анат. улі́ткавы.
ули́ть сов., уст., прост. (залить сплошь) улі́ць, залі́ць.
у́лица ж.
1. (пространство между двумя рядами домов) ву́ліца, -цы ж.;
у́лица Мицке́вича ву́ліца Міцке́віча;
2. перен. (обывательская масса) ву́ліца, -цы ж.;
влия́ние у́лицы уплы́ў ву́ліцы;
3. (место вне жилых помещений) двор, род. двара́ м.;
на у́лице жара́ на дварэ́ гарачыня́;
◊
бу́дет и на на́шей у́лице пра́здник погов. пры́йдзе, та́та, і на́ша свя́та;
вы́бросить на у́лицу вы́кінуць на ву́ліцу;
зелёная у́лица зялёная ву́ліца.
улицезре́ть сов., книжн., уст., теперь ирон. (увидеть) уба́чыць (твар у твар, сваі́мі вача́мі, пе́рад сабо́й).