уничижи́ть сов., уст. прыні́зіць;
уничижи́ться прынізі́цца.
уничтожа́ть несов. знішча́ць, разг. зніштажа́ць; (истреблять — ещё) вынішча́ць;
уничтожа́ться
1. знішча́цца, разг. зніштажа́цца;
2. страд. знішча́цца, зніштажа́цца, вынішча́цца;
уничтожа́ющий
1. прич. які́ (што) знішча́е, які́ (што) зніштажа́е; які́ (што) вынішча́е; см. уничтожа́ть;
2. прил. знішча́льны;
3. прил., перен. знішча́льны; (презрительный) пага́рдлівы;
уничтожа́ющий взгляд пага́рдлівы по́зірк;
уничтожа́ющий аргуме́нт знішча́льны аргуме́нт;
уничтожа́ющая кри́тика знішча́льная кры́тыка;
уничтоже́ние знішчэ́нне, -ння ср., разг. зніштажэ́нне, -ння ср.; (истребление — ещё) вынішчэ́нне, -ння ср.;
уничто́женный зні́шчаны, разг. знішто́жаны; (истреблённый — ещё) вы́нішчаны;
уничтожи́тель разг. знішча́льнік, -ка м.;
уничто́жить сов. зні́шчыць, мног. пазнішча́ць, разг. знішто́жыць, мног. пазніштажа́ць; (истребить — ещё) вы́нішчыць;
уничто́житься зні́шчыцца, разг. знішто́жыцца.