Verbum

любі́мы разм. gelíebt; belíebt (папулярны); Líeblings- (якому аддаецца перавага);

мая любі́мая стра́ва mein Léibgericht;

◊

наступі́ць на любі́мы мазо́ль разм. j-m auf die Hühneraugen [auf den Schlips] tréten*; j-s wúnden Punkt tréffen* [berühren]; гл. тс. улюбёны

любі́цца (einánder) líeben vt, líeb háben

любі́ць

1. líeben vt, líeb háben;

◊

хто каго́ лю́біць, той таго́ чу́біць ́≅ die sich bei Táge zánken, lécken sich bei Nacht;

2. (мець схільнасць да каго-н., чаго-н.) gern háben, mögen* vt;

я не люблю́ яго́ ich mag ihn nicht;

я не люблю́ гэ́тай стра́вы ich mag díeses Éssen [Gerícht] nicht;

я люблю́ чыта́ць ich lése gern;

я люблю́ я́блыкі ich mag gern Äpfel;

я люблю́, калі … ich hábe es gern [ich mag es, es gefällt mir], wenn…

Лю́блін м. Lúblín n -s

Любля́на ж. Ljubljána n -s

любо́ў ж. Líebe f -;

любо́ў да радзі́мы die Líebe zum Váterland [zur Héimat];

гэ́та мая стара́я любо́ў das ist éine álte Líebe von mir; das ist méine alte Flámme;

◊

стара́я любо́ў не ржаве́е álte Líebe róstet nicht

любо́ўна прысл. mit Líebe; mit Lust und Líebe

любо́ўны Líebes-; líebend, líebevoll;

любо́ўная запі́ска Líebesbriefchen n -s, -;

любо́ўная су́вязь Líebschaft f -, -en, Verhältnis n -ses, -se;

любо́ўны по́зірк zärtlicher [líebender, líebevoller] Blick

лю́бы

1. (мілы, дарагі) gelíebt;

2. у знач. наз. Schatz m -es, Líebling m -s, -e; Gelíebte (sub) m, f -n, -n

любы́ (кожны, усякі) jéder, belíebig, x-belíebig; jéder belíebige; jedwéder (высок.);

у любы́ час jéderzeit