уго́н 
1. (действие) вы́ган, -ну 
2. (похищение) выкрада́нне, -ння 
3. 
◊
в уго́н 
уго́н 
1. (действие) вы́ган, -ну 
2. (похищение) выкрада́нне, -ння 
3. 
◊
в уго́н 
уго́нщик (машин) зго́ншчык, -ка 
угоня́тьI 
1. гнаць; (выгонять) выганя́ць; (отгонять) адганя́ць; (загонять) заганя́ць;
угоня́ть скот в по́ле гнаць (выганя́ць) жывёлу ў по́ле;
2. (похищать) 
угоня́тьII 
угоня́тьсяI 
1. гна́цца; выганя́цца; адганя́цца; заганя́цца;
2. кра́сціся; 
угоня́тьсяII 
1. (устать от беготни) збе́гацца, набе́гацца;
2. (гонясь за кем, за чем, поспеть) спра́віцца (з кім, з чым).
угора́здить 
и угора́здило же его́ прие́хать 
угора́тьI 
угора́тьII 
угоре́вший
1. які́ (што) уча́дзеў, уча́дзелы;
2. які́ (што) ашале́ў, які́ (што) звар’яце́ў; які́ (што) з’е́хаў з глу́зду, які́ (што) здурне́ў; ашале́лы, шалёны, апанта́ны;