Руска-беларускі слоўнік НАН Беларусі, 10-е выданне (2012, актуальны правапіс)

ПрадмоваСкарачэнні

выступа́ющий

1. прич. які́ (што) выступа́е, які́ (што) вытырка́ецца; які́ (што) выхо́дзіць; см. выступа́ть;

2. в знач. сущ. (оратор, тот, кто публично выступает где-л.) выступо́вец, -по́ўца м., прамо́ўца, -цы м., выступа́льнік, -ка.

вы́ступить сов.

1. (выдаться вперёд) вы́ступіць, вы́тыркнуцца;

2. в др. знач. вы́ступіць; вы́йсці;

из толпы́ вы́ступила же́нщина з нато́ўпу вы́ступіла (вы́йшла) жанчы́на;

полк вы́ступил в похо́д полк вы́ступіў у пахо́д;

вода́ вы́ступила из берего́в вада́ вы́йшла з бераго́ў;

вы́ступить из преде́лов благоразу́мия перен. вы́йсці за ме́жы асцяро́жнасці;

слёзы вы́ступили на глаза́х слёзы вы́ступілі на вача́х;

вы́ступить в печа́ти вы́ступіць у дру́ку;

вы́ступить с ре́чью вы́ступіць з прамо́вай;

вы́ступить про́тив прое́кта вы́ступіць су́праць прае́кта;

выступле́ние в разн. знач. выступле́нне, -ння ср.; вы́ступ, -у м.

выстыва́ть несов. выстыва́ць.

вы́стыть сов., разг. вы́стыць.

вы́судить сов., прост. вы́судзіць, мног. павысу́джваць;

вы́суженный вы́суджаны, мног. павысу́джваны.

высу́живать несов., прост. высу́джваць;

высу́живаться страд. высу́джвацца.

вы́сунутый вы́сунуты, вы́стаўлены;