начи́слить сов. налічы́ць;
начисля́ть несов. наліча́ць, налі́чваць;
начисля́ться страд. наліча́цца, налі́чвацца.
начи́стить сов.
1. (хорошо вычистить) начы́сціць, мног. паначышча́ць; (натереть) наце́рці, нашарава́ць; (наваксить) наваксава́ць;
2. (наготовить, чистя — от кожуры) начы́сціць, мног. паначышча́ць; наабіра́ць; наскрэ́бці; налу́шчыць, налуза́ць; наперабіра́ць; см. чи́стить 1, 2;
начи́ститься начы́сціцца.
на́чисто нареч.
1. (набело) на́чыста;
2. (дочиста) на́чыста, дачыста́; (совсем) зусі́м; (совершенно) спрэс, ца́лкам; (дотла) датла́, дашчэ́нту;
3. (решительно) рашу́ча; (наотрез) наадрэ́з;
4. перен., разг. (без обиняков) про́ста, без хі́трыкаў; (откровенно) адкры́та, шчы́ра.
начистоту́ нареч. начысту́ю; (без обиняков) про́ста, без хі́трыкаў; (откровенно) адкры́та, шчы́ра.
начисту́ю нареч., прост.
1. (полностью, целиком) прост. по́ўнасцю, ца́лкам; (без остатка) зусі́м, на́чыста, дачыста́;
2. см. начистоту́.
начи́танность начы́танасць, -ці ж.;