объедини́тельный аб’ядна́льны; (сплачивающий) згуртава́льны;
объедини́ть сов., в разн. знач. аб’ядна́ць; (сплотить — ещё) згуртава́ць;
объедини́ться аб’ядна́цца; (сплотиться — ещё) згуртава́цца;
объединя́ть несов. аб’ядно́ўваць, ядна́ць; (сплачивать — ещё) гуртава́ць, згурто́ўваць;
объединя́ться возвр., страд. аб’ядно́ўвацца, ядна́цца; гуртава́цца, згурто́ўвацца;
объединя́ющий
1. прич. які́ (што) аб’ядно́ўвае, які́ (што) ядна́е; які́ (што) гурту́е, які́ (што) згурто́ўвае; см. объединя́ть;
2. прил. аб’ядна́льны; згуртава́льны.
объе́дки мн. аб’е́дкі, -дкаў; недае́дкі, -дкаў; ед. аб’е́дак, -дка м.; недае́дак, -дка м.;
объе́дья с.-х. недае́дкі, -дкаў ед. нет.
объе́здить сов. аб’е́здзіць;