Руска-беларускі слоўнік НАН Беларусі, 10-е выданне (2012, актуальны правапіс)

ПрадмоваСкарачэнні

сопровожда́ться

1. (происходить одновременно с чем-л.) адбыва́цца адначасо́ва (з чым); быць (з чым);

дождь сопровожда́лся грозо́й дождж быў з навальні́цай;

2. страд. суправаджа́цца; дадава́цца, далуча́цца; см. сопровожда́ть 1, 3.

сопровожда́ющий

1. прич. які́ (што) суправаджа́е;

2. прил. суправаджа́льны, адначасо́вы;

сопровожда́ющие обстоя́тельства суправаджа́льныя (адначасо́выя) акалі́чнасці;

3. сущ. суправаджа́льнік, -ка м.

сопровожде́ние

1. (действие) суправаджэ́нне, -ння ср.; спадаро́жнічанне, -ння ср.; дадава́нне, -ння ср., далучэ́нне, -ння ср.;

в сопровожде́нии друзе́й ра́зам з сябра́мі; см. сопровожда́ть;

2. муз. суправаджэ́нне, -ння ср.; (аккомпанемент) акампанеме́нт, -ту м.

сопрома́т (сопротивле́ние материа́лов) разг. супрама́т, -та м. (супраціўле́нне матэрыя́лаў).

сопротивле́ние в разн. знач. супраціўле́нне, -ння ср.;

движе́ние сопротивле́ния полит. рух супраціўле́ння;

оказа́ть сопротивле́ние аказа́ць супраціўле́нне;

сопротивле́ние материа́лов физ., техн. супраціўле́нне матэрыя́лаў;

сопротивле́ние органи́зма я́дам супраціўле́нне аргані́зма я́дам (атру́там);

электри́ческое сопротивле́ние физ. электры́чнае супраціўле́нне;

пойти́ по ли́нии наиме́ньшего сопротивле́ния пайсці́ па лі́ніі найме́ншага супраціўле́ння;

сопротивля́емость супраціўля́льнасць, -ці ж.;

сопротивля́ться несов. супраціўля́цца.

сопряга́ть несов., книжн., спец. спалуча́ць;

сопряга́ться возвр., страд. спалуча́цца;

сопряже́ние книжн., спец. спалучэ́нне, -ння ср.;