Руска-беларускі слоўнік НАН Беларусі, 10-е выданне (2012, актуальны правапіс)

ПрадмоваСкарачэнні

объяви́тель абвяшча́льнік, -ка м., аб’я́ўнік, -ка м.;

объяви́тельница абвяшча́льніца, -цы ж.; аб’я́ўніца, -цы ж.;

объяви́ть сов. аб’яві́ць, абвясці́ць;

объяви́ться разг.

1. (признать себя кем-л.) аб’яві́цца;

2. (появиться) з’яві́цца, паяві́цца; (найтись) знайсці́ся.

объявле́ние ср.

1. (действие) аб’яўле́нне, -ння ср., абвяшчэ́нне, -ння ср.;

2. (извещение) аб’я́ва, -вы ж., абве́стка, -кі ж.

объя́вленный аб’я́ўлены, абве́шчаны.

объявля́ть несов. аб’яўля́ць, абвяшча́ць;

объявля́ться

1. аб’яўля́цца;

2. з’яўля́цца, паяўля́цца; знахо́дзіцца; см. объяви́ться;

3. страд. аб’яўля́цца, абвяшча́цца; см. объявля́ть.

объягни́ться сов. акаці́цца.

объясне́ние ср.

1. тлумачэ́нне, -ння ср.;

объясне́ние сло́ва тлумачэ́нне сло́ва;

предста́вить свои́ объясне́ния прыве́сці свае́ тлумачэ́нні;

2. (разговор) размо́ва, -вы ж.;

объясне́ние в любви́ прызна́нне ў каха́нні;