Verbum

наклоне́ние​^II ср., грам. лад, род. ла́ду м.

наклонённый нахі́лены; схі́лены; нагну́ты;

наклони́ть сов. нахілі́ць, мног. панахіля́ць; (склонить) схілі́ць, мног. пасхіля́ць; (нагнуть) нагну́ць, мног. панагіна́ць;

наклони́ться нахілі́цца, мног. панахіля́цца; схілі́цца, мног. пасхіля́цца; нагну́цца, мног. панагіна́цца.

накло́нно нареч. нахі́лена; (косо) ко́са;

накло́нность ж.

1. (склонность) схі́льнасць, -ці ж., нахі́л, -лу м.;

накло́нность к мечта́тельности схі́льнасць (нахі́л) да летуце́ннасці;

2. (наклонное положение, покатость) уст. нахі́ленасць, -ці ж.;

накло́нность экли́птики астр. нахі́льнасць эклі́птыкі;

дурны́е накло́нности дрэ́нныя схі́льнасці (нахі́лы);

накло́нный

1. нахі́лены; (косой) ко́сы;

накло́нная пло́скость спец. нахі́леная пло́скасць;

2. уст., см. скло́нный;

◊

кати́ться по накло́нной пло́скости каці́цца па нахі́ленай пло́скасці.

наклономе́р спец. нахіламе́р, -ра м.

наклоня́ть несов.

1. нахіля́ць; (склонять) схіля́ць; (нагибать) нагіна́ць;

2. (направлять, склонять) уст. схіля́ць; накіро́ўваць;

наклоня́ться

1. нахіля́цца; схіля́цца; нагіна́цца; см. наклони́ться;

2. страд. нахіля́цца; схіля́цца; накіро́ўвацца; см. наклоня́ть.