святле́ць
1. hell wérden; sicn áufklären (пра неба, надвор’е
2. (віднецца) léuchten
святле́ць
1. hell wérden; sicn áufklären (пра неба, надвор’е
2. (віднецца) léuchten
святлі́ца
святло́
пры дзённым святле́ bei Tágeslicht;
шту́чнае святло́ (у памяшканні) künstliches Licht;
со́нечнае святло́ Sónnenschein
пры святле́ ме́сяца bei Móndschein, bei Móndlicht;
у святле́ чаго
прадста́віць што
праяві́цца зусі́м у і́ншым святле́ sich ganz ánders áusnehmen
пралі́ць святло́ на што
святлоадчува́льнасць
святлоадчува́льны
святломаскіро́ўка
святлонепраніка́льны
святлосігна́льны
святля́вы
1. hell, klar, licht;
2. (светларусы) dúnkelblond
святля́к