Руска-беларускі слоўнік НАН Беларусі, 10-е выданне (2012, актуальны правапіс)

ПрадмоваСкарачэнні

слой прям., перен. слой, род. сло́я м., пласт, род. пласта́ м.;

ве́рхние слои́ по́чвы ве́рхнія слаі́ (пласты́) гле́бы;

широ́кие слои́ населе́ния шыро́кія пласты́ (слаі́) насе́льніцтва;

слойка ж.

1. (действие) сло́йка, -кі ж., слае́нне, -ння ср.;

2. (булочка) сло́йка, -кі ж.;

слойчатый, см. слои́стый.

слом в разн. знач. злом, род. зло́му м.;

дом предназна́чен на слом дом прызна́чаны на злом;

закрепи́ть на сло́ме замацава́ць на зло́ме.

сло́манный злама́ны; палама́ны.

слома́ть сов. злама́ць; палама́ць;

слома́ть стул злама́ць (палама́ць) стул;

слома́ть сопротивле́ние проти́вника злама́ць супраціўле́нне праці́ўніка;

слома́ть себе́ ше́ю (го́лову) скруці́ць (злама́ць) сабе́ ка́рак;

слома́ть зу́бы (на чём) палама́ць зу́бы (на чым);

слома́ть лёд злама́ць лёд;

слома́ть рога́ (кому) злама́ць ро́гі (каму);

чёрт но́гу слома́ет чорт нагу́ зло́міць;

слома́ться злама́цца; палама́цца;

сломи́ть сов., прям., перен. злама́ць;

сломя́ го́лову на злом галавы́; (стремглав) стрымгало́ў;

бро́ситься сломя́ го́лову кі́нуцца стрымгало́ў (кулём);

сломи́ться прям., перен. злама́цца.

сло́мка зло́мка, -кі ж.; пало́мка, -кі ж.;