уцвялі́ць, уцвялю, уцвеліш, уцвеліць; зак., каго-што.
Давесці да раздражнення, узлаваць. Уцвяліць сабаку. // перан. Выклікаць у кім‑н. трывогу; растрывожыць. Уцвяліць душу.