всёI
1. мест. усё (род. усяго́, дат. усяму́, вин. усё, твор., пред. усі́м, мн., см. все);
от всего́ се́рдца ад усяго́ сэ́рца;
при всём том пры ўсім тым;
всего́ хоро́шего усяго́ до́брага;
всё равно́ усё ро́ўна;
2. в знач. сущ., мн. нет усё;
я на всё гото́в я на ўсё гато́ў;
он всего́ бои́тся ён усяго́ баі́цца;
всего́ понемно́гу (понемно́жку) усяго́ патро́ху (патро́шку);
вот и всё вось і ўсё;
всё на све́те усё на све́це;
по всему́ ви́дно па ўсім ві́даць;
всему́ своё вре́мя на ўсё свой час.
всёII нареч., разг., в разн. знач. усё;
всё ж, всё же усё ж;
он всё се́рдится ён усё злуе́цца (злуе́);
он всё ещё у́чится ён усё яшчэ́ ву́чыцца;
де́ло расстро́илось, и всё из-за вас спра́ва разла́дзілася, і ўсё праз вас;
всё бо́лее и бо́лее сгуща́лись су́мерки усё больш і больш змярка́лася;
◊
как есть всё усё чы́ста;
всё равно́ усё ро́ўна (адно́);
пре́жде всего́ перш за ўсё, найпе́рш.
всё-таки союз усё-такі, усё ж такі.