впра́вду нареч., прост. сапраўды́, напра́ўду.
впра́ве в знач. сказ. / быть впра́ве мець пра́ва;
он впра́ве э́то сде́лать ён ма́е пра́ва гэ́та зрабі́ць.
впра́вить сов.
1. упра́віць;
впра́вить плечо́ упра́віць плячо́;
2. (заправить) увабра́ць, засу́нуць;
впра́вить брю́ки в сапоги́ увабра́ць (засу́нуць) штаны́ ў бо́ты;
впра́вка ж.
1. упраўля́нне, -ння ср., упра́ўка, -кі ж.;
2. убіра́нне, -ння ср., засо́ўванне, -ння ср.; см. вправля́ть;
вправле́ние
1. упраўля́нне, -ння ср.;
2. убіра́нне, -ння ср., засо́ўванне, -ння ср.; см. вправля́ть;
впра́вленный
1. упра́ўлены;
2. увабра́ны, засу́нуты; см. впра́вить;
вправля́ть несов.
1. упраўля́ць;
2. (заправлять) убіра́ць, засо́ўваць; см. впра́вить;
вправля́ться страд.
1. упраўля́цца;
2. убіра́цца, засо́ўвацца; см. вправля́ть.
впра́во нареч. упра́ва, напра́ва.
впредь нареч. надале́й, у дале́йшым.