Византи́я ист. Візанты́я, -ты́і ж.
визг м. віск, род. ві́ску м., ві́скат, -ту м.; (писк) піск, род. пі́ску м.; (скуление) скавыта́нне, -ння ср.;
визгли́во нареч. вісклі́ва, віскатлі́ва; пісклі́ва;
визгли́вость вісклі́васць, -ці ж., віскатлі́васць, -ці ж.; пісклі́васць, -ці ж.;
визгли́вый вісклі́вы, віскатлі́вы, пісклі́вы;
визгнуть сов., однокр. ві́скнуць, завішча́ць; пі́снуць, запішча́ць; скавытну́ць, заскавыта́ць;
визготня́ ж., прост. віск, род. ві́ску м., ві́скат, -ту м.; піск, род. пі́ску м.; скавыта́нне, -ння ср.;
визгу́н разг. віску́н, -на́ м.; піску́н, -на́ м.; скавыту́н, -на́ м.;
визгу́нья віску́ха, -хі ж.; піску́ха, -хі ж.; скавыту́ха, -хі ж.
визжа́ние ср. вішча́нне, -ння ср., віск, род. ві́ску м.; (писк) пішча́нне, -ння ср., піск, род. пі́ску м.; (скуление) скавыта́нне, -ння ср.;