Verbum

виноку́р вінаку́р, -ра м., бро́варшчык, -ка м.;

винокуре́ние вінаку́рства, -ва ср.;

виноку́ренный вінаку́рны, бро́варны;

виноку́рный вінаку́рны;

виноку́рня ж., уст. вінаку́рня, -ні ж., бро́вар, -ра м.

виноторго́вец м. гандля́р віно́м;

виноторго́вля ж. ві́нны га́ндаль, га́ндаль віно́м.

виноче́рпий уст. віначэ́рп, -па м.

винт​^I м.

1. шру́ба, -бы ж.;

2. (парохода, самолёта) вінт, род. вінта́ м.; (самолёта — ещё) прапе́лер, -ра м.

винт​^II карт. вінт род. вінта́ м.