повезти́ 
1. паве́зці;
2. 
ему повезло́ яму́ пашанцава́ла.
повезти́ 
1. паве́зці;
2. 
ему повезло́ яму́ пашанцава́ла.
повелева́ть 
моя со́весть повелева́ет мне сде́лать э́то маё сумле́нне абавя́звае мяне́ зрабі́ць гэ́та;
так повелева́ет мне долг так ка́жа (гаво́рыць) мне абавя́зак.
повеле́ние 
по повеле́нию па зага́дзе;
повеле́ть 
повели́тель 
повели́тельница улада́рка, -кі 
повели́тельно 
повели́тельность улада́рнасць, -ці 
повели́тельный
1. улада́рны; ула́дны; катэгары́чны; насто́йлівы;
повели́тельный тон улада́рны (ула́дны, катэгары́чны) тон;
2. 
повели́тельное наклоне́ние зага́дны лад.
повелича́ть