Verbum

собира́тель збіра́льнік, -ка м.;

собира́тельница збіра́льніца, -цы ж.;

собира́тельное сущ., грам. збо́рнае, -нага ср.;

собира́тельность грам. и пр. збо́рнасць, -ці ж.;

собира́тельный збо́рны;

собира́тельство в разн. знач. збіра́льніцтва, -ва ср.

собира́ть несов., в разн. знач. збіра́ць; (подавать на стол — ещё) гатава́ць, падава́ць;

собира́ть грибы́ збіра́ць грыбы́;

собира́ть урожа́й збіра́ць ураджа́й;

собира́ть во́йско уст. збіра́ць во́йска;

собира́ть све́дения збіра́ць зве́сткі;

собира́ть маши́ну збіра́ць машы́ну;

собира́ть дете́й в доро́гу збіра́ць дзяце́й у даро́гу;

собира́ться возвр., страд. збіра́цца; см. собра́ться.

собко́р (со́бственный корреспонде́нт) ула́сны карэспандэ́нт.

соблагово́лить сов., ирон. зрабі́ць ла́ску.