подтяну́ть сов., в разн. знач. падцягну́ць, мног. пападця́гваць;
подтяну́ть подпру́гу падцягну́ць папру́гу;
подтяну́ть брю́ки падцягну́ць штаны́;
подтяну́ть ло́дку падцягну́ць ло́дку;
подтяну́ть отста́вшие ча́сти падцягну́ць ча́сці, які́я адста́лі;
подтяну́ть отстаю́щих по матема́тике падцягну́ць адстаю́чых па матэма́тыцы;
ты запева́й, а мы подтя́нем ты запява́й, а мы падця́гнем;
◊
живо́т подтяну́ло безл. жыво́т падцягну́ла;
подтяну́ться
1. (затянуть на себе потуже пояс, ремень и т. п.) падпераза́цца;
он ту́го подтяну́лся кушако́м ён ту́га падпераза́ўся по́ясам;
2. в др. знач. падцягну́цца;
подтяну́ться на турнике́ падцягну́цца на турніку́;
войска́ подтяну́лись к ли́нии фро́нта во́йскі падцягну́ліся да лі́ніі фро́нту;
при его́ появле́нии все подбодри́лись, подтяну́лись пры яго з’яўле́нні ўсе падбадзёрыліся, падцягну́ліся;
ученики́ значи́тельно подтяну́лись ву́чні зна́чна падцягну́ліся.
подува́ть несов., разг.
1. (о ветре) падзіма́ць; павява́ць;
2. (ртом) падзьму́хваць; паху́кваць.
поду́гленный падву́глены; абпа́лены;
поду́гливать несов., техн. падву́гліваць; абпа́льваць;
поду́гливаться страд. падву́глівацца; абпа́львацца;
поду́глить сов., техн. падву́гліць; абпалі́ць.
подуде́ть сов., разг. падудзе́ць.
поду́мать сов. паду́маць;
◊
и не поду́маю! і не паду́маю!;
кто бы поду́мал! хто б паду́маў!;
можно поду́мать, что… можна паду́маць, што…;
(нет,) вы поду́майте! (не,) вы паду́майце!;
и поду́мать не смей і паду́маць не смей!;
поду́маться разг., безл. паду́мацца;
мне поду́малось мне паду́малася;