Verbum

ви́сельник уст.

1. (повешенный) паве́шаны, -нага м., ві́сельнік, -ка м., шы́бенік, -ка м.;

2. (негодяй) бран. шы́бенік, -ка м.

висе́ть несов., в разн. знач. вісе́ць;

ла́мпа виси́т над столо́м ля́мпа вісі́ць над стало́м;

скала́ виси́т над доро́гой скала́ вісі́ць над даро́гай;

пла́тье с одного́ бо́ку виси́т суке́нка з аднаго́ бо́ку вісі́ць;

◊

висе́ть на волоске́ вісе́ць на валаску́;

висе́ть в во́здухе вісе́ць у паве́тры;

висе́ть на ше́е вісе́ць на шы́і.

ви́ски ві́скі нескл., ср.

виско́за віско́за, -зы ж.

вискози́н техн. вісказі́н, -ну м.

виско́зный віско́зны.

Ви́сла р. Ві́сла, -лы ж.

ви́слинский ві́слінскі.

вислобрю́хий разг. віслапу́зы.

вислоза́дый віслаза́ды.