Руска-беларускі слоўнік НАН Беларусі, 10-е выданне (2012, актуальны правапіс)

ПрадмоваСкарачэнні

сообразова́ть книжн.

1. сов. узгадні́ць, пагадзі́ць;

2. несов. узгадня́ць, пагаджа́ць;

сообразова́ть свои́ де́йствия с зако́нами узгадні́ць (узгадня́ць) свае́ дзе́янні з зако́намі;

сообразова́ться

1. сов. зрабі́ць у адпаве́днасці (з чым);

2. несов. рабі́ць (дзе́йнічаць) у адпаве́днасці (з чым);

сообразова́ться с ме́стными усло́виями зрабі́ць (рабі́ць, дзе́йнічаць) у адпаве́днасці з мясцо́вымі ўмо́вамі.

сообразо́вывать несов., книжн. узгадня́ць, пагаджа́ць; см. сообразова́ть;

сообразо́вываться

1. рабі́ць (дзе́йнічаць) у адпаве́днасці (з чым); см. сообразова́ться;

2. страд. узгадня́цца, пагаджа́цца; см. сообразо́вывать.

сообща́ нареч. супо́льна, суме́сна, ра́зам.

сообща́ть несов.

1. (уведомлять) паведамля́ць;

2. (передавать качество, свойство) перадава́ць; (придавать) надава́ць; см. сообщи́ть;

сообща́ться

1. (передаваться — о качестве, свойстве) перадава́цца;

2. (соединяться, иметь сообщение между собой) злуча́цца;

Москва́-река́ сообща́ется с Во́лгой Масква́-рака́ злуча́ецца з Во́лгай;

3. (находиться в общении) падтры́мліваць су́вязь (зно́сіны);

они́ сообща́ются друг с дру́гом пи́сьмами яны́ падтры́мліваюць су́вязь (зно́сіны) адно́ з адны́м ліста́мі;

4. страд. паведамля́цца; перадава́цца; надава́цца; см. сообща́ть;

сообща́ющийся

1. прич. які́ (што) перадае́цца; які́ (што) злуча́ецца; які́ (што) падтры́млівае су́вязь (зно́сіны); см. сообща́ться 1—3;

2. прил. (соединяющийся с чем-л.) сазлу́чаны;

сообща́ющиеся сосу́ды физ. сазлу́чаныя сасу́ды.

сообще́ние ср.

1. (действие) паведамле́нне, -ння ср.; перада́ча, -чы ж.; неоконч. перадава́нне, -ння ср.; нада́нне, -ння ср.; неоконч. надава́нне, -ння ср.; см. сообща́ть;

2. (известие) паведамле́нне, -ння ср.;

прослу́шать после́днее сообще́ние праслу́хаць апо́шняе паведамле́нне;

3. (связь) су́вязь, -зі ж., зно́сіны, -сін ед. нет;

телефо́нное сообще́ние тэлефо́нная су́вязь;

пути́ сообще́ния шляхі́ зно́сін;

соо́бщество ср.

1. (объединение людей) згуртава́нне, -ння ср., супо́лка, -кі ж., тавары́ства, -ва ср.;

2. биол. згуртава́нне, -ння ср.;

в соо́бществе ра́зам, суме́сна, у хаўру́се.