Руска-беларускі слоўнік НАН Беларусі, 8-е выданне (правапіс да 2008 г.)

Скарачэнні

наводчик

в разн. знач. наводчык, -ка муж.

наводчица

наводчыца, -цы жен.

наводящий

1) прич. які (што) наводзіць, які (што) наганяе

см. наводить

2) прил. навадны

наводящий вопрос — навадное пытанне

навоеваться

совер. разг. наваявацца

навоз

гной, род. гною муж.

навозить

I \(наво́зить\)

несовер.

1) угнойваць, гнаіць

навозить поле — угнойваць (гнаіць) поле

2) (пачкать навозом, чем-либо грязным) прост. загаджваць

II \(навози́ть\)

несовер. навозіць

III \(навози́ть\)

совер. навазіць, мног. панавозіць, панавожваць

навозиться

I \(наво́зиться\)

несовер. возвр., страд. (унаваживаться) угнойвацца

II \(навози́ться\)

1) совер. (долго, много повозиться) разг. навазіцца

2) несовер. страд. навозіцца

III \(навози́ться\)

совер. разг.

1) надурэцца, насвавольнічаць, навалтузіцца

2) (нахлопотаться, намучиться) наваждацца

намучыцца

навозник

зоол. гнаявік, род. гнаевіка муж.

навозный

гнаявы

навозный жуксм. навозник

навозная куча — гнаявая куча, куча гною

навозопогрузчик

гноепагрузчык, -ка муж.