Verbum

си́вер м., си́верко м., си́верка ж. и си́вера́ ж., обл. сі́вер, -ру м.

си́веркий обл. сі́верны.

сиве́ть несов. сіве́ць.

сиви́лла миф. сіві́ла, -лы ж.

си́вка м. и ж., си́вко́ м.

1. (о лошади) разг. сі́ўка, -кі м.; ласк. сіва́к, -ка́ м.;

2. (птица) сяве́ц, род. сяўца́ м.;

◊

уходи́ли си́вку круты́е го́рки погов. быў конь, ды з’е́здзіўся; ухо́далі сі́ўку круты́я го́ркі.

сивоборо́дый разг. сівабаро́ды.

сивогри́вый разг. сівагры́вы.

сиводу́шка зоол. сіваду́шка, -кі ж.;

сиводу́шчатый сіваду́шкавы.

сивола́пый прост., уст. неадукава́ны, гру́бы.