Руска-беларускі слоўнік НАН Беларусі, 10-е выданне (2012, актуальны правапіс)

ПрадмоваСкарачэнні

возвесели́ться узвесялі́цца, развесялі́цца;

возвеселя́ть несов. узвесяля́ць, узвясе́льваць, развесяля́ць, развясе́льваць;

возвеселя́ться узвесяля́цца, узвясе́львацца, развесяля́цца, развясе́львацца.

возвести́ сов.

1. (выстроить) збудава́ць, пабудава́ць, паста́віць; узве́сці;

2. (поднять) уст. узня́ць, падня́ць;

3. (привести к более высокому общественному, служебному положению) перен. возвести́ в чин (сан, досто́инство) нада́ць чын (сан, го́днасць);

4. в др. знач. узве́сці;

5. (приписать напрасно) книжн. узве́сці;

6. (к чему — отнести происхождение чего-л. к чему-л.) книжн. вы́весці (ад чаго, з чаго); см. возводи́ть.

возвести́ть сов. апавясці́ць, абвясці́ць; (сообщить) паве́даміць;

возвеща́ть несов. апавяшча́ць, абвяшча́ць; (сообщать) паведамля́ць;

возвеща́ться страд. апавяшча́цца, абвяшча́цца; паведамля́цца;

возвеще́ние апавяшчэ́нне, -ння ср., абвяшчэ́нне, -ння ср.; паведамле́нне, -ння ср.;

возвещённый апаве́шчаны, абве́шчаны; паве́дамлены.

возводи́ть несов.

1. (строить) будава́ць, ста́віць; узво́дзіць;

возводи́ть сте́ны до́ма будава́ць (узво́дзіць) сце́ны до́ма;

возводи́ть но́вое зда́ние будава́ць (ста́віць) но́вы буды́нак;

2. (поднимать) уст. узніма́ць, падыма́ць;

возводи́ть глаза́ узніма́ць (падыма́ць) во́чы;

3. (вести к более высокому общественному, служебному положению) перен. возводи́ть в чин (сан, досто́инство) надава́ць чын (сан, го́днасць);

возводи́ть на престо́л, на трон узво́дзіць (садзі́ць) на трон;

4. в др. знач. узво́дзіць;

возводи́ть в квадра́т узво́дзіць у квадра́т;

возводи́ть в зако́н (в при́нцип) узво́дзіць у зако́н (у пры́нцып);

5. (приписывать напрасно) книжн. узво́дзіць;

6. (к чему — относить происхождение чего-нибудь к чему-л.) книжн. выво́дзіць (ад чаго, з чаго);