разорва́ть 
1. (материю, бумагу) разадра́ць, раздзе́рці, 
2. 
разорва́ть верёвку разарва́ць вяро́ўку;
разорва́ть свя́зи 
◊
чтоб тебя́ разорва́ло каб цябе́ разарва́ла;
разорва́ть 
1. (материю, бумагу) разадра́ць, раздзе́рці, 
2. 
разорва́ть верёвку разарва́ць вяро́ўку;
разорва́ть свя́зи 
◊
чтоб тебя́ разорва́ло каб цябе́ разарва́ла;
разорва́ться
1. (о материи, бумаге) разадра́цца, раздзе́рціся, 
2. 
◊
хоть разорви́сь! хоць разарві́ся!.
разоре́ние
1. (действие) разбурэ́нне, -ння 
2. (состояние) разарэ́нне, -ння 
разори́тель
1. разбура́льнік, -ка 
2. разара́льнік, -ка 
разори́тельница
1. разбура́льніца, -цы 
2. разара́льніца, -цы 
разори́тельность
1. разбура́льнасць, -ці 
2. разара́льнасць, -ці 
разори́ть 
1. (разрушить) разбуры́ць; (опустошить) спусто́шыць;
2. (довести до нищеты) разары́ць, даве́сці да гале́чы;
разори́ться разары́цца, збядне́ць, згале́ць.