Граматычная база Інстытута мовазнаўства НАН Беларусі (2026/01, актуальны правапіс)

Скарачэнні
абвгдеёжзійклмнопрстуфхцчшэюя
авеёзілмнопрстухшыэюя’
абвгдеёжзійклмнопрстўфхцчшэюя

Карні́лы

назоўнік, уласны, неадушаўлёны, неасабовы, множны лік, множналікавы

мн.
Н. Карні́лы
Р. Карні́л
Карні́лаў
Д. Карні́лам
В. Карні́лы
Т. Карні́ламі
М. Карні́лах

карні́сты

прыметнік, якасны

адз. мн.
м. ж. н. -
Н. карні́сты карні́стая карні́стае карні́стыя
Р. карні́стага карні́стай
карні́стае		 карні́стага карні́стых
Д. карні́стаму карні́стай карні́стаму карні́стым
В. карні́сты (неадуш.)
карні́стага (адуш.)		 карні́стую карні́стае карні́стыя (неадуш.)
карні́стых (адуш.)
Т. карні́стым карні́стай
карні́стаю		 карні́стым карні́стымі
М. карні́стым карні́стай карні́стым карні́стых

Крыніцы: piskunou2012.

ка́рніца

назоўнік, агульны, адушаўлёны, асабовы, жаночы род, 2 скланенне

адз. мн.
Н. ка́рніца ка́рніцы
Р. ка́рніцы ка́рніц
Д. ка́рніцы ка́рніцам
В. ка́рніцу ка́рніц
Т. ка́рніцай
ка́рніцаю		 ка́рніцамі
М. ка́рніцы ка́рніцах

Крыніцы: piskunou2012.

Карні́ца

назоўнік, уласны, неадушаўлёны, неасабовы, жаночы род, 2 скланенне

адз.
Н. Карні́ца
Р. Карні́цы
Д. Карні́цы
В. Карні́цу
Т. Карні́цай
Карні́цаю
М. Карні́цы

карніці́н

назоўнік, агульны, неадушаўлёны, неасабовы, мужчынскі род, 1 скланенне

адз. мн.
Н. карніці́н карніці́ны
Р. карніці́ну карніці́наў
Д. карніці́ну карніці́нам
В. карніці́н карніці́ны
Т. карніці́нам карніці́намі
М. карніці́не карніці́нах

Крыніцы: piskunou2012.

ка́рніцкі

прыметнік, адносны

адз. мн.
м. ж. н. -
Н. ка́рніцкі ка́рніцкая ка́рніцкае ка́рніцкія
Р. ка́рніцкага ка́рніцкай
ка́рніцкае		 ка́рніцкага ка́рніцкіх
Д. ка́рніцкаму ка́рніцкай ка́рніцкаму ка́рніцкім
В. ка́рніцкі
ка́рніцкага		 ка́рніцкую ка́рніцкае ка́рніцкія
ка́рніцкіх
Т. ка́рніцкім ка́рніцкай
ка́рніцкаю		 ка́рніцкім ка́рніцкімі
М. ка́рніцкім ка́рніцкай ка́рніцкім ка́рніцкіх

Крыніцы: tsblm1996.

Карні́чае

назоўнік, уласны, неадушаўлёны, неасабовы, субстантываваны, ад’ектыўнае скланенне

адз.
н.
Н. Карні́чае
Р. Карні́чага
Д. Карні́чаму
В. Карні́чае
Т. Карні́чым
М. Карні́чым

карнішо́н

‘маленькі агурок’

назоўнік, агульны, неадушаўлёны, неасабовы, мужчынскі род, 1 скланенне

адз. мн.
Н. карнішо́н карнішо́ны
Р. карнішо́на карнішо́наў
Д. карнішо́ну карнішо́нам
В. карнішо́н карнішо́ны
Т. карнішо́нам карнішо́намі
М. карнішо́не карнішо́нах

Крыніцы: krapivabr2012, nazounik2008, sbm2012, tsblm1996, tsbm1984.

карнішо́н

‘сорт’

назоўнік, агульны, неадушаўлёны, неасабовы, мужчынскі род, 1 скланенне

адз.
Н. карнішо́н
Р. карнішо́ну
Д. карнішо́ну
В. карнішо́н
Т. карнішо́нам
М. карнішо́не

Крыніцы: krapivabr2012, nazounik2008, sbm2012, tsblm1996, tsbm1984.

карнішо́нны

прыметнік, адносны

адз. мн.
м. ж. н. -
Н. карнішо́нны карнішо́нная карнішо́ннае карнішо́нныя
Р. карнішо́ннага карнішо́ннай
карнішо́ннае		 карнішо́ннага карнішо́нных
Д. карнішо́ннаму карнішо́ннай карнішо́ннаму карнішо́нным
В. карнішо́нны
карнішо́ннага		 карнішо́нную карнішо́ннае карнішо́нныя
карнішо́нных
Т. карнішо́нным карнішо́ннай
карнішо́ннаю		 карнішо́нным карнішо́ннымі
М. карнішо́нным карнішо́ннай карнішо́нным карнішо́нных

Крыніцы: tsblm1996.