Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (2012, актуальны правапіс)

ПрадмоваСкарачэнні

упа́сці сов.

1. в разн. знач. упа́сть; (о подозрении — ещё) пасть; (понизиться в уровне — ещё) убы́ть;

у се́нцах упа́ла вядро́ — в сеня́х упа́ло ведро́;

пасля́ стрэ́лу не́калькі чалаве́к упа́ла — по́сле вы́стрела не́сколько челове́к упа́ло;

з клёна ўпаў жо́ўты лісто́к — с клёна упа́л жёлтый листо́к;

валасы́ ўпа́лі на во́чы — во́лосы упа́ли на глаза́;

цень упа́ў на зямлю́ — тень упа́ла на зе́млю;

на яго́ ўпа́ла падазрэ́нне — на него́ па́ло подозре́ние;

вада́ ў рацэ́ ўпа́ла — вода́ в реке́ упа́ла (убыла́);

2. в др. знач. впасть;

яго́ шчо́кі зусі́м упа́лі — его́ щёки совсе́м впа́ли;

у. ў бе́днасць — впасть в нужду́;

у. ў ро́спач — впасть в отча́яние;

у. ду́хам — пасть ду́хом;

ка́менем у. — ка́мнем упа́сть;

засло́на з вачэ́й упа́ла — пелена́ с глаз упа́ла;

я́блыку няма́ дзе ўпа́сція́блоку не́где упа́сть;

во́лас з галавы́ не ўпадзе́ — во́лос с головы́ не упадёт;

у. ў во́ка — (каму) обрати́ть на себя́ (чьё) внима́ние;

у. з не́ба на зямлю́ — упа́сть с не́ба на зе́млю

упата́каваць сов., обл. привести́ в поря́док, упоря́дочить;

у. рэ́чы — привести́ в поря́док, упоря́дочить ве́щи

упаўза́нне ср. вполза́ние

упаўза́ць несов. вполза́ть

упаўзці́ сов.

1. вползти́;

змяя́ ўпаўзла́ ў нару́ — змея́ вползла́ в нору́;

2. перен., разг. (с трудом войти) вползти́, втащи́ться

упаўнава́жанне: па ўпаўнава́жанні по уполномо́чию

упаўнава́жаны

1. прич. уполномо́ченный;

2. в знач. сущ. уполномо́ченный

упаўнава́жвацца несов., страд. уполномо́чиваться

упаўнава́жваць несов. уполномо́чивать

упаўнава́жыць сов. уполномо́чить