упа́сці сов.
1. в разн. знач. упа́сть; (о подозрении — ещё) пасть; (понизиться в уровне — ещё) убы́ть;
у се́нцах упа́ла вядро́ — в сеня́х упа́ло ведро́;
пасля́ стрэ́лу не́калькі чалаве́к упа́ла — по́сле вы́стрела не́сколько челове́к упа́ло;
з клёна ўпаў жо́ўты лісто́к — с клёна упа́л жёлтый листо́к;
валасы́ ўпа́лі на во́чы — во́лосы упа́ли на глаза́;
цень упа́ў на зямлю́ — тень упа́ла на зе́млю;
на яго́ ўпа́ла падазрэ́нне — на него́ па́ло подозре́ние;
вада́ ў рацэ́ ўпа́ла — вода́ в реке́ упа́ла (убыла́);
2. в др. знач. впасть;
яго́ шчо́кі зусі́м упа́лі — его́ щёки совсе́м впа́ли;
у. ў бе́днасць — впасть в нужду́;
у. ў ро́спач — впасть в отча́яние;
◊ у. ду́хам — пасть ду́хом;
ка́менем у. — ка́мнем упа́сть;
засло́на з вачэ́й упа́ла — пелена́ с глаз упа́ла;
я́блыку няма́ дзе ўпа́сці — я́блоку не́где упа́сть;
во́лас з галавы́ не ўпадзе́ — во́лос с головы́ не упадёт;
у. ў во́ка — (каму) обрати́ть на себя́ (чьё) внима́ние;
у. з не́ба на зямлю́ — упа́сть с не́ба на зе́млю
упата́каваць сов., обл. привести́ в поря́док, упоря́дочить;
у. рэ́чы — привести́ в поря́док, упоря́дочить ве́щи
упаўза́нне ср. вполза́ние
упаўза́ць несов. вполза́ть
упаўзці́ сов.
1. вползти́;
змяя́ ўпаўзла́ ў нару́ — змея́ вползла́ в нору́;
2. перен., разг. (с трудом войти) вползти́, втащи́ться
упаўнава́жанне: па ўпаўнава́жанні по уполномо́чию
упаўнава́жаны
1. прич. уполномо́ченный;
2. в знач. сущ. уполномо́ченный
упаўнава́жвацца несов., страд. уполномо́чиваться
упаўнава́жваць несов. уполномо́чивать
упаўнава́жыць сов. уполномо́чить