шум
1. шум, род. шу́му м.; (громкий разговор) го́ман, -ну м.; (крик) крык, род. кры́ку м.;
шум шаго́в шум кро́каў;
лесно́й шум шум (го́ман) ле́су, лясны́ шум (го́ман);
слы́шался шум голосо́в быў чу́тны го́ман галасо́ў;
по́дняли шум паднялі́ крык;
без шу́ма бясшу́мна, без шу́му, (беззвучно) бязгу́чна, (тихо) ці́ха, (молча) мо́ўчкі;
зву́ки и шу́мы гу́кі і шу́мы;
шу́мы в се́рдце шу́мы ў сэ́рцы;
2. (оживлённое возбуждение) шум, род. шу́му м.;
◊
мно́го шу́ма из ничего́ посл. мно́га шу́му з нічо́га;
наде́лать шу́му, подня́ть шум нарабі́ць шу́му;
а́дский шум страшэ́нны шум;
шум и гам крык і го́ман.
шуме́ры ист. шуме́ры, -раў мн.
шуме́ть несов.
1. шуме́ць; (громко разговаривать) гамані́ць; (кричать) крыча́ць;
лес шуми́т лес шумі́ць (гамо́ніць);
лю́ди шумя́т лю́дзі гамо́няць (крыча́ць);
2. перен., безл. шуме́ць;
шуми́т в уша́х шумі́ць у вуша́х (у вушшу́);
в голове́ шуми́т у галаве́ шумі́ць.
Шуми́лино г.п. Шумі́ліна, -на ср.
шуми́линский шумі́лінскі.
Шуми́линский райо́н Шумі́лінскі раён.
шуми́ха разг. шумі́ха, -хі ж.;
шумли́во нареч. шумлі́ва;
шумли́вость шумлі́васць, -ці ж.;