дови́нчивание дашрубо́ўванне, -ння ср.; дакру́чванне, -ння ср.;
дови́нчивать несов. дашрубо́ўваць; (довёртывать) дакру́чваць;
дови́нчиваться страд. дашрубо́ўвацца; дакру́чвацца.
дови́тый
1. даві́ты;
2. дапле́цены; см. дови́ть;
довле́тьI несов. (кому, чему) уст. хапа́ць, быць даво́лі, быць до́сыць; (удовлетворять кого) задавальня́ць, здавальня́ць (каго).
довле́тьII несов. (над кем, чем) разг. вісе́ць (над кім, чым), гне́сці (каго, што).
до́вод до́каз, -зу м.; до́вад, -ду м.;
приводи́ть до́воды прыво́дзіць до́казы.
доводи́ть несов., в разн. знач. даво́дзіць; см. довести́.
доводи́ться несов.
1. в разн. знач. даво́дзіцца;
он дово́дится мне дя́дей ён даво́дзіцца мне дзя́дзькам;
2. страд. даво́дзіцца; см. доводи́ть.