шумя́щий
1. прич. які́ (што) шумі́ць; які́ (што) гамо́ніць; які (што) крычы́ць; см. шуме́ть 1;
2. прил. шумлі́вы.
шунги́т мин. шунгі́т, -ту м.
шунт эл. шунт, род. шу́нту м.;
шурова́ть несов., прям., перен. шурава́ць;
шурова́ться страд. шурава́цца.
шуро́вка ж. шурава́нне, -ння ср., шуро́ўка, -кі ж.
шуру́м-буру́м м., прост.
1. собир. хлам’ё, -м’я́ ср.;
2. (беспорядок) шуру́м-буру́м, -му м.
шуру́п м., техн. шру́ба, -бы ж.;