досто́инство ср.
1. го́днасць, -ці ж.;
чу́вство со́бственного досто́инства пачуццё ўла́снай го́днасці;
ни́же моего́ досто́инства ніжэ́й маёй го́днасці;
2. (положительное качество) до́брая я́касць; (ценность) ва́ртасць, -ці ж.; (заслуга) заслу́га, -гі ж.;
э́тот план име́ет то досто́инство, что он прост гэ́ты план ма́е ту́ю до́брую я́касць (ва́ртасць), што ён про́сты;
оцени́ть по досто́инству ацані́ць па заслу́гах;
3. (стоимость) ва́ртасць, -ці ж.;
облига́ция досто́инством сто рубле́й абліга́цыя ва́ртасцю сто рублёў (у сто рублёў).
досто́йно нареч. з го́днасцю, го́дна, па заслу́гах; (надлежащим образом) нале́жна; (как следует) як ма́е быць;
досто́йный
1. дасто́йны; (стоящий) ва́рты;
о́пыт, досто́йный подража́ния во́пыт, ва́рты перайма́ння;
быть досто́йным чего́-л. заслуго́ўваць чаго́-не́будзь, быць дасто́йным (ва́ртым) чаго́-не́будзь;
он досто́ин уваже́ния ён дасто́йны пава́гі, ён заслуго́ўвае пава́гі;
2. (заслуженный) заслу́жаны; (надлежащий) нале́жны;
досто́йная оце́нка заслу́жаная (нале́жная) ацэ́нка;
3. (почтенный) дасто́йны, паважа́ны;
досто́йный челове́к дасто́йны (паважа́ны) чалаве́к.
достопа́мятность уст., книжн. векапо́мнасць, -ці ж.; па́мятнасць, -ці ж.; незабы́ўнасць, -ці ж.;
достопа́мятный векапо́мны; па́мятны; незабы́ўны.
достопочте́нный уст., ирон. высокапаважа́ны, высокашано́ўны.
достопримеча́тельность славу́тасць, -ці ж.; выда́тнасць, -ці ж., выда́тная мясці́на;
достопримеча́тельности го́рода выда́тныя мясці́ны го́рада, славу́тасці го́рада, выда́тнасці го́рада;
достопримеча́тельный славу́ты; выда́тны; ва́рты ўва́гі.
достосла́вный уст. славу́ты.
достоуважа́емый и досточти́мый книжн. высокапаважа́ны, высокашано́ўны.