Verbum

си́вка м. и ж., си́вко́ м.

1. (о лошади) разг. сі́ўка, -кі м.; ласк. сіва́к, -ка́ м.;

2. (птица) сяве́ц, род. сяўца́ м.;

◊

уходи́ли си́вку круты́е го́рки погов. быў конь, ды з’е́здзіўся; ухо́далі сі́ўку круты́я го́ркі.

сивоборо́дый разг. сівабаро́ды.

сивогри́вый разг. сівагры́вы.

сиводу́шка зоол. сіваду́шка, -кі ж.;

сиводу́шчатый сіваду́шкавы.

сивола́пый прост., уст. неадукава́ны, гру́бы.

сиворо́нка ж., зоол., обл. сівагра́к, -ка́ м., сіваваро́нка, -кі ж.

сивоу́сый разг. сіваву́сы.

сиву́ха сіву́ха, -хі ж.

сиву́ч зоол. сіву́ч, -ча́ м.;