Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (2012, актуальны правапіс)

ПрадмоваСкарачэнні

загі́б м.

1. (род. загі́ба) в разн. знач. загиб;

з. ракі́ — заги́б реки́;

з. піло́ткі — заги́б пило́тки;

2. (род. загі́бу) перен. укло́н, заги́б;

ле́вы з. — ле́вый укло́н (заги́б)

загі́бавы тех. заги́бочный

загіба́нне ср.

1. загиба́ние, завора́чивание;

2. перен., разг. загиба́ние;

1, 2 см. загіба́ць

загіба́цца несов.

1. загиба́ться; (загибаясь, приподниматься — ещё) завора́чиваться; см. загну́цца 1;

2. страд. загиба́ться; завора́чиваться; см. загіба́ць

загіба́ць несов.

1. загиба́ть; (загибая, приподнимать — ещё) завора́чивать;

2. перен., разг. загиба́ть;

1, 2 см. загну́ць

загі́бачны тех. заги́бочный

загі́бшчык м., разг. заги́бщик

загігі́каць сов., разг.

1. (засмеяться) загогота́ть;

2. (о лошадях) заржа́ть

загізава́ць сов., разг. прийти́ в возбужде́ние от уку́сов сле́пней (о скоте)

загі́каць сов., разг. заги́кать