Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (2012, актуальны правапіс)

ПрадмоваСкарачэнні

заця́та нареч.

1. упо́рно; насто́йчиво; лю́то;

2. затаённо

заця́тасць ж.

1. упо́рство ср.; насто́йчивость; лю́тость;

2. затаённость

заця́ты

1. упо́рный; насто́йчивый; (беспощадный — ещё) лю́тый;

~тая барацьба́ — упо́рная борьба́;

з. чалаве́к — упо́рный (насто́йчивый) челове́к;

з. во́раг — лю́тый враг;

2. затаённый

заця́ўкаць сов., разг. затя́вкать, протя́вкать

заця́цца сов., разг.

1. запере́ться; заупря́миться;

2. затаи́ть зло́бу

заця́ць сов., преимущественно безл. отня́ться (о языке);

яму́ як зацяло́ — у него́ бу́дто язы́к отня́лся;

няма́ за што рук з. — не́ к чему ру́ки приложи́ть

зацячы́ сов.

1. (попасть, влиться куда-л.) зате́чь;

вада́ ~цякла́ за каўне́р — вода́ затекла́ за воротни́к;

2. зате́чь, онеме́ть;

ногі ~цяклі́ — но́ги затекли́ (онеме́ли);

3. (опухнуть) оте́чь, зате́чь;

4. переста́ть течь, замо́кнуть;

бо́чка ~цякла́ — бо́чка переста́ла течь (замо́кла)

зачадзі́ць сов.

1. (начать чадить) зачади́ть;

2. (наполнить чадом) зачади́ть;

з. пако́й — зачади́ть ко́мнату

зачака́цца сов. зажда́ться

зача́лены мор. зача́ленный; см. зача́ліць