насту́джваць несов., разг. насту́живать, охлажда́ть
настудзі́ць сов., разг., в разн. знач. (дать остыть кому-, чему-л.) настуди́ть, охлади́ть;
н. пако́й — настуди́ть ко́мнату
насту́каны насту́канный; см. насту́каць 1
насту́кацца сов. настуча́ться
насту́каць сов.
1. (обнаружить постукиванием) насту́кать;
н. пустату́ ў сцяне́ — насту́кать пустоту́ в стене́;
2. прост. надава́ть тумако́в
насту́кваць несов. (обнаруживать постукиванием) насту́кивать; см. насту́каць 1
на́ступ, -пу м., в разн. знач. наступле́ние ср.;
перамо́жны н. — победоно́сное наступле́ние;
пача́ць н. — нача́ть наступле́ние;
н. на цаліну́ — наступле́ние на целину́
наступа́льнасць ж. наступа́тельность
наступа́льны наступа́тельный
наступа́ць несов.
1. (ступать на кого-, что-л.) наступа́ть;
2. прям., перен. (приближаться с целью нападения) наступа́ть;
паступі́ў зага́д н. — поступи́л прика́з наступа́ть;
звер гро́зна ~па́ў на чалаве́ка — зверь гро́зно наступа́л на челове́ка;
чалаве́к ~па́е на пусты́ню — челове́к наступа́ет на пусты́ню;
3. перен. наступа́ть, надвига́ться;
лес то ~па́ў, то расступа́ўся — лес то надвига́лся (наступа́л), то расступа́лся;
◊ н. на пя́ты — (каму) наступа́ть на пя́тки (кому)