Verbum

кива́ние ківа́нне, -ння ср.;

кива́ть несов. ківа́ць.

Кива́ч (водопад) Ківа́ч, -ча м.

кива́чский ківа́цкі.

ки́вер воен., ист. кі́вер, -ра м.

ки́ви зоол. кі́ві нескл., ж.

кивну́ть сов., однокр. кіўну́ць;

киво́к ківо́к, род. кіўка́ м.