ребяти́шки разг. дзе́ці, род. дзяце́й, ед. дзіця́, род. дзіця́ці ср.; уменьш.-ласк. дзе́ткі, -так; см. ребя́таI.
ребя́ткиI мн., разг., уменьш.-ласк. дзе́ткі, -так; см. ребя́таI.
ребя́ткиII мн., разг., (парни) хло́пчыкі, -каў; (девушки) дзяўча́ткі, -так; (молодёжь обоего пола) хло́пчыкі і дзяўча́ткі; см. ребя́таII.
ребя́ческий
1. (детский) дзіця́чы;
2. перен. дзяці́ны; см. ребя́таI.
ребя́чество прям., перен. дзяці́нства, -ва ср.
ребя́читься несов., разг. дзяці́ніцца.
ребя́чливо нареч. несур’ёзна, па-дзіця́чаму;
ребя́чливость разг. несур’ёзнасць, -ці ж.; дураслі́васць, -ці ж.;