сопротивля́ться несов. супраціўля́цца.
сопряга́ть несов., книжн., спец. спалуча́ць;
сопряга́ться возвр., страд. спалуча́цца;
сопряже́ние книжн., спец. спалучэ́нне, -ння ср.;
сопряжённость звя́занасць, -ці ж., спалу́чанасць, -ці ж.;
сопряжённый звя́заны, спалу́чаны;
сопряжённые то́чки физ. спалу́чаныя пу́нкты;
сопряжённые рессо́ры техн. спалу́чаныя рысо́ры.
сопря́чь сов., книжн., спец. спалучы́ць.
сопу́тствие спадаро́жнічанне, -ння ср.;
сопу́тствовать несов.
1. спадаро́жнічаць; (идти вместе) ісці́ ра́зам;
2. перен. (происходить одновременно) адбыва́цца адначасо́ва;
сопу́тствующий
1. прич. які́ (што) спадаро́жнічае, які́ (што) ідзе́ ра́зам; які́ (што) адбыва́ецца адначасо́ва; см. сопу́тствовать;
2. прил. спадаро́жны; адначасо́вы; звя́заны з гэ́тым;
сопутствую́щие обстоя́тельства звя́заныя з гэ́тым (адначасо́выя) акалі́чнасці.