своево́льник разг. сваво́льнік, -ка м., сваяво́льнік, -ка м.;
своево́льница сваво́льніца, -цы ж., сваяво́льніца, -цы ж.;
своево́льничание сваво́льнічанне, -ння ср., сваяво́льнічанне, -ння ср.;
своево́льничать несов., разг. сваво́льнічаць; сваяво́льнічаць;
своево́льно нареч.
1. сваво́льна, сваяво́льна;
2. самаво́льна; см. своево́льный;
своево́льность ж.
1. сваво́льства, -ва ср., сваяво́льства, -ва ср.;
2. самаво́льнасць, -ці ж.; см. своево́льный;
своево́льный
1. (о человеке) сваво́льны, сваяво́льны;
2. (о поступке) самаво́льны;
своево́льство разг. самаво́льства, -ва ср.;
своево́льствовать несов., разг. самаво́льнічаць.
своевре́менно нареч. своечасо́ва;