Руска-беларускі слоўнік НАН Беларусі, 10-е выданне (2012, актуальны правапіс)

ПрадмоваСкарачэнні

онеме́ть сов.

1. (стать немым) аняме́ць;

2. (потерять чувствительность) зняме́ць, заняме́ць, здранцве́ць, сшэ́рхнуць; (затечь) зацячы́.

онеме́чение аняме́чанне, -ння ср.;

онеме́ченный аняме́чаны;

онеме́чивание аняме́чванне, -ння ср.;

онеме́чивать несов. аняме́чваць;

онеме́чиваться возвр., страд. аняме́чвацца;

онеме́чить сов. аняме́чыць;

онеме́читься аняме́чыцца.

онёр / со все́ми онёрами уст. з усі́мі анёрамі.

они́ мест., мн. яны́ (род., вин., пред. іх, дат. ім, твор. і́мі); см. ед. он, она́, оно́;

я их не зна́ю я іх не ве́даю;

от них пришло́ письмо́ ад іх прыйшло́ пісьмо́.