Руска-беларускі слоўнік НАН Беларусі, 10-е выданне (2012, актуальны правапіс)

ПрадмоваСкарачэнні

звеня́щий

1. прич. які́ (што) звіні́ць;

2. прил. звіня́чы; (звонкий) зво́нкі, звіню́чы.

звере́ть несов. звярэ́ць;

зверёк звяро́к, -рка́ м.;

зверёнок, зверёныш м. звераня́ и зверанё, -ня́ці ср.;

звери́на прост. звяру́га, -гі м.;

звери́нец звяры́нец, -нца м.;

звери́ный звяры́ны;

звери́ная тропа́ звяры́ная сце́жка;

звери́ное мя́со звяры́нае мя́са;

звери́ный стиль (орна́мент) иск. звяры́ны стыль (арна́мент).

зверобо́йI (охотник) зверабо́й, -бо́я м.

зверобо́йII бот. святая́ннік, -ку м., зверабо́й, -бо́ю м.;

зверобо́йные мн., сущ., бот. святая́ннікавыя, -вых.