Verbum

тихо́нько нареч. ці́хенька, ціху́тка, паці́ху;

тихо́ня разг. ціхо́ня, -ні м. и ж.

тихоокеа́нский ціхаакія́нскі.

тихостру́йный поэт. ціхаплы́нны, ціхаструме́нны.

тихохо́д ціхахо́д, -да м.

тихохо́дка зоол. ціхахо́дка, -кі ж.

тихохо́дность ціхахо́днасць, -ці ж.;

тихохо́дный ціхахо́дны.

тихо́хонько нареч., разг. ціхе́нечка, ціху́тка.

ти́ше сравн. ст.

1. нареч. цішэ́й;

ти́ше говори́те цішэ́й гавары́це;

2. прил. цішэ́йшы;

тече́ние э́той реки́ ти́ше цячэ́нне гэ́тай ра́кі цішэ́йшае;

3. в знач. повелит. накл. ці́ха, цішэ́й;

◊

ти́ше во́ды, ни́же травы́ цішэ́й вады́, ніжэ́й травы́.