говоре́ние гаварэ́нне, -ння
Verbum
анлайнавы слоўнікговори́льня
говори́ть
он говори́т ён гаво́рыць;
говори́ть де́ло
он де́ло говорит ён гаво́рыць слу́шна (до́бра, пра́ўду ка́жа);
говоря́т
◊
и́на́че говоря іна́кш ка́жучы;
не говоря́ дурно́го сло́ва не ка́жучы нічо́га благо́га;
вообще́ (в су́щности) говоря́
говори́ть на ра́зных языка́х гавары́ць на ро́зных мо́вах;
говоря́т (говорю) вам (тебе́) ка́жуць вам (табе́);
и не говори́!, и не говори́те! і не кажы́!, і не кажы́це!;
ме́жду на́ми говоря́
не́чего (не сто́ит) и говори́ть няма́ чаго́ і гавары́ць;
само́ за себя́ говори́т само́ за сябе́ гаво́рыць;
что вы говори́те! што вы ка́жаце!;
что и говори́ть што і каза́ць;
что (как) ни говори́ што (як) ні кажы́;
говори́ться
◊
как говори́тся як ка́жуць, як гаво́рыцца, як той каза́ў.
говорли́вость
1. гаварлі́васць, -ці
2.
говорли́вый
1. гаваркі́, гаварлі́вы;
2.
говоро́к
1. (негромкая речь) гамо́нка, -кі
2. (манера говорить) гаво́рка, -кі
говору́н
говору́нья гавару́ха, -хі
говору́ха