Руска-беларускі слоўнік НАН Беларусі, 10-е выданне (2012, актуальны правапіс)

ПрадмоваСкарачэнні

обровня́ться абраўнава́цца.

обро́к ист. абро́к, -ку м., чынш, род. чы́ншу м.

обро́ненный упу́шчаны; згу́блены;

оброни́ть сов. (уронить) упусці́ць; (потерять) згубі́ць;

оброни́ть замеча́ние, сло́во кі́нуць (пада́ць) заўва́гу, сло́ва.

обро́сший

1. прич. які́ (што) абро́с;

2. прил. абро́слы.

о́броть ж., обл. абро́ць, -ро́ці ж., ка́нтар, -ра м.

обро́чник ист. абро́чнік, -ка м., чыншаві́к, -ка́ м.;

обро́чный ист. абро́чны, чы́ншавы.

обро́шенный уст. акі́нуты.

обру́б м.

1. (действие) абсяка́нне, -ння ср.;

2. (место, по которому обрублен, отсечён кусок чего-л.) во́друб, -ба м.;

3. (кусок, обрубленный от чего-л., или предмет, от которого обрублен кусок) абру́бак, -бка м., уці́нак, -нка м.